Антигістамінні препарати: Цетрин

Цетрин - протиалергічний препарат, дія якого заснована на дії основної активної речовини, цетиризину [1].

Цетиризин відповідає вимогам, що пред'являються до сучасних антигістамінних засобів другого покоління, і має ряд особливостей, які зумовлюють його терапевтичну ефективність, що вигідно виділяє його. [2]

Антигістамінні препарати: цетиризин як активний компонент препарату Цетрин

Діюча речовина препарату Цетрин - цетиризин - відрізняться вигідними особливостями фармакокінетики і фармакодинаміки в порівнянні з іншими антигістамінними засобами другого покоління. Так, дослідження, проведені за кордоном, свідчать про те, що кілька антигістамінних засобів другого покоління, в число яких входить цетиризин, мають більш виражену антигістамінну активність за дією на шкірну реакцію ніж лікарські засоби другого покоління, розроблені значно пізніше [2].

Слід зазначити, що серед інших антигістамінних засобів другого покоління дослідники відводять цетиризину особливе місце: цей лікарський препарат, розроблений ще в 1987 році, став першим високо вибірковим антагоністом Н 1-рецепторів, отриманим на основі активного метаболіту гідроксизину (відомого раніше антигистаминного засобу першого покоління). І цетиризин, демонструючи унікальні структурні характеристики в порівнянні з іншими Н1-антагоністами другого покоління, залишається своєрідним еталоном антигістамінної і протиалергічної дії, використовуваним для порівняння під час створення нових препаратів цього класу аж до теперішнього часу і нижче ми пояснимо, чому. [2]

Антигістамінні препарати з низьким об'ємом розподілу

Використовуючи фармакологічну термінологію, слід зазначити, що при виборі терапії бажано, щоб лікарський засіб мав найнижчий обсяг розподілу. Тобто препарат повинен проявляти необхідний терапевтичний ефект, впливаючи на рецептори-мішені в ефективній концентрації, але при цьому не чинити впливу на органи, для яких він неефективний або токсичний. Серед усіх відомих антигістамінних препаратів активний метаболіт цетиризин має найменший обсяг розподілу (0,56 л / кг) і забезпечує повну зайнятість Н 1-рецепторів і виражену антигістамінну дію, при цьому він мало розподіляється в органах і тканинах, які не є мішенями цієї лікарської речовини. [2,3]

Виключно низький обсяг розподілу цетиризину може частково пояснити безпеку цього лікарського засобу. Так, при прийомі в терапевтичних дозах цетиризин слабо проникає в серце, печінку і головний мозок - цей факт пояснює низький ризик дозозалежних ефектів на перераховані органи. Оскільки цетиризин незначно проникає в печінку, біотрансформація лише 10% лікарського засобу вже забезпечує необхідний ефект. Цей факт означає не тільки низький ризик будь-яких дозозалежних небажаних ефектів, але також мінімальну варіабельність вираженості терапевтичного ефекту у різних пацієнтів. [3].

Антигістамінні препарати: вибір ефективного і одночасно безпечного засобу

Таким чином, описуючи переваги цетиризина, які спричиняють його більш швидку, надійну, стабільну і тривалу протиалергічну дію, можна резюмувати наступне:

  • Використання цетиризина забезпечує відсутність акумуляції в серце або печінку.
  • Прийом цетиризина пов'язаний з мінімальним ризиком дозозалежної токсичної дії на зазначені клітини і органи.
  • При лікуванні цетиризином відзначається низька варіабельність вираженості терапевтичної дії у різних пацієнтів.
  • Використання цетиризину забезпечує низький ризик розвитку небажаних взаємодій з іншими лікарськими засобами. [3].

Виражена антигістамінна активність цетиризину - це фактор, який особливо варто врахувати при лікуванні алергічних проявів з боку шкіри. Справа в тому, що цетиризин характеризується високою здатністю проникнення в шкіру: через 24 години після прийому одноразової дози препарату концентрація цетиризину в шкірі дорівнює або перевищує таку в крові. При цьому після курсового лікування терапевтичний ефект зберігається до 3 діб. [2]

Джерела:

  1. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Цетрин. http://www.drlz.com.ua/ibp/lz_www.nsf/id/1E21780265A36AECC225860800326F9A/$file/UA67890201_4B1E.mht
  2. Т.Г. Федоскова. Антигистаминные препараты: мифы и реальность. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. Березень, 2013. https://medi.ru/info/348/
  3. J-P. Tillement. Преимущества блокаторов Н1-рецепторов с низким объемом распределения. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. Липень, 2014